Вивчено джерела архаїчного українського традиційного світогляду. Значну увагу приділено першоелементам світу (воді, землі, вогню), культу рослинності, тотемічним ремінісценціям, архітектонічній будові світу, світотворчій символіці у староукраїнській писемності, сакральному світу, а також світобудові. Детально розглянуто гендерну проблему. Окремі розділи присвячено поховальній та родильній обрядовості, архетипам тимчасової смерті, українській ритуальній системі, дихотомії, етнопсихологічним константам українського народу тощо.

Розкрито проблеми української прадавнини, етнічної історії та розселення в світі українців. Висвітлено науковий внесок визначних діячів української культури, а саме: П.П.Чубинського, М.П.Драгоманова, М.Лисенка, П.Мирного, М.Шашкевича, В.Гнатюка та ін. Детально розглянуто галузі господарства, зокрема, хліборобство, бджільництво, рибальство та мисливство, тваринництво й пасівництво, а також ремесла і промисли: прядіння і ткацтво, скловиробництво, ковальство, чумацтво, гончарство, золотарство та допоміжні промисли. Окремі розділи присвячено традиціям колективної трудової взаємодопомоги, центрам громадського життя, корпоративному побуту та звичаям городян середньовіччя, весільній обрядовості, родинному життю тощо.

Висвітлено особливості життя народу, національного традиційного одягу, харчування, етнічної символіки матеріальної культури та фольклору: замовлянь, української народної прози, пісенної епіки, музичного фольклору, народного інструментарію. Детально розглянуто традиції народного мистецтва, зокрема, гаптування, лозоплетіння, стінопис, писанки, вишивки тощо. Подано відомості про народні знання та вірування, календарні звичаї та обряди, а також народний етикет. Окреслено контури трансформації річної звичаєвості за останні століття. Особливу увагу приділено ролі церкви в етнічній історії України, культовим спорудам та національним особливостям храмовлаштування.

Висвітлено історію створення кафедри етнології та краєзнавства в Київському національному університеті ім. Т.Шевченка, її вагомі здобутки. Розглянуто аспекти наукової роботи співробітників кафедри: В.Борисенко, М.Гримич, М.Хоменка, О.Гончарова, В.Пилипенка, К.Третяка.

Освещены история создания кафедры этнологии и краеведения в Киевском национальном университете им. Т.Шевченко, ее весомые достижения. Рассмотрены аспекты научной работы сотрудников кафедры: В.Борисенко, М.Гримич, Н.Хоменко, А.Гончарова, В.Пилипенко, К.Третяка.

На підставі результатів історико-етнографічних, історико-правових і соціально-історичних досліджень розглянуто особливості земельних відносин у звичаєво-правовій культурі українців ХІХ - початку ХХ ст. Визначено типи сімейної власності, а також історичні форми спільної власності. Описано види позасімейних договірно-зобов'язальних відносин. Охарактеризовано трудові звичаї взаємодопомоги сусідського типу.

На основании результатов историко-этнографических, историко-правовых и социально-исторических исследований рассмотрены особенности земельных отношений в обычайно-правовой культуре украинцев ХІХ - начала ХХ ст. Определены типы семейной собственности, а также исторические формы совместной собственности. Описаны виды внесемейных договорно-обязательских отношений. Охарактеризованы трудовые обычаи взаимопомощи соседского типа.

Проаналізовано теоретичні проблеми української етнології, пов'язані з етногенезом українців, формуванням регіональної специфіки. У контексті сьогодення висвітлено історію розвитку етнологічної науки. Викладено питання історико-етнографічного районування України, визначено типологічні риси різних явищ культури та генетичні зв'язки між ними. На підставі особливостей історичного розвитку, локальної специфіки традиційної матеріальної та духовної культури та побуту українського етносу сучасною українською етнологією виділено три великі регіони: Центрально-Східний, Північний, Західний, які мають свої райони та підрайони. Розглянуто традиційну культуру українців - житло, одяг, харчування, звичаї, обряди з урахуванням сучасних соціально-економічних змін.

Проанализированы теоретические проблемы украинской этнологии, связанные с этногенезисом украинцев, формированием региональной специфики. Освещена история развития этнологической науки в контексте современности. Изложены вопросы историко-этнографического районирования Украины, определены типологические черты разных явлений культуры и генетические связи между ними. На основе особенностей истории быта украинского этноса современной украинской этнологией выделено три больших региона: Центрально-Восточный, Северный, Западный, каждый из которых имеет свои районы и подрайоны. Рассмотрена традиционная культура украинцев - жилье, одежда, питание, обычаи, обряды с учетом современных социально-экономических изменений.

Наведено результати досліджень у галузі етнографії дитинства та дитячої субкультури. Проаналізовано народні ембріологічні уявлення українців, обрядові форми статевої ідентифікації дітей, особливості побуту селянської дитини. Охарактеризовано дитячу субкультуру українців Канади у "міжвоєнний" період XX ст. Увагу приділено особливостям профілактики хвороб і лікуванню дітей у традиційній українській культурі.

Приведены результаты исследований в области этнографии детства и детской субкультуры. Проанализированы народные эмбриологические представления украинцев, обрядовые формы половой идентификации детей, особенности быта сельского ребенка. Охарактеризована детская субкультура украинцев Канады в "межвоенный" период XX в. Уделено внимание особенностям профилактики болезней и лечению детей в традиционной украинской культуре.

На підставі вивчення широкого кола історичних, етнолінгвістичних, етнографічних та історико-правових джерел проведено комплексне дослідження особливостей формування та становлення звичаєво-правової культури українців у XIX - на початку XX ст. Розглянуто питання народної правосвідомості, відтворено народний юридичний термінологічний словник і проаналізовано особливості українського звичаєвого інституту власності. Визначено характерні риси земельних відносин та історичні форми земельної власності. Досліджено сімейні звичаї поділу майна і спадкування, "жіноче право", інститут приймацтва, внутрішньосімейні та позасімейні договірно-зобов'язальні й економічні традиції. Проаналізовано загальноукраїнські моделі побутування звичаїв та їх локальну специфіку. Зазначено, що територіальні межі дослідження охоплюють усі етнічні території українців. Вперше простежено взаємодію звичаю та права. Обгрунтовано взаємозв'язок особливостей народно-звичаєвої культури з ментальністю українців, охарактеризовано сервітутне та чиншове право й обгрунтовано принципово нові уявлення про спільну власність у народній правосвідомості. До наукового обігу введено велику кількість маловідомих архівних джерел (переважно рішень волосних судів і матеріалів анкетування селян XIX - початку XX ст.) та запропоновано нові класифікаційні підходи щодо систематизації явищ звичаєво-правової культури українців на базі використання принципу емпатії.

Наведено результати етнологічного дослідження про українську молодіжну субкультуру у період доіндустріального, індустріального, постіндустріального та ранньо-інформативного суспільства. Висвітлено особливості формування та регуляції гендерної поведінки неодруженої молоді в традиційній культурі українців ХІХ - початку ХХ ст. Визначено етнічні стереотипи освідчення у коханні - від символічних жестів до вербальних кліше. Проаналізовано особливості любовної обрядово-магічної практики молоді у традиційній культурі українців, участь молоді у родинній обрядовості українців.

Висвітлено історію та народну культуру бразильської української діаспори. Увагу приділено питанням вивчення історії, побуту, культурного ландшафту і традиційної культури українського населення, що проживає з кінця ХІХ ст. у двох штатах Бразилії - Парана й Санта Катаріна, за результатами польових досліджень, зокрема, опитувань, анкетувань, спостережень, фото- та відеофіксації, картографування, а також архівних досліджень фондів українського музею "Тисячоліття".

Вміщено етнологічні, фольклористичні, соціоантропологічні праці, які стосуються колективного жіночого культурного досвіду (трудової/господарської сфери, обрядовості, матеріальної культури, фольклору, звичаєвого права). Охарактеризовано становище української жінки-шляхтянки в пізньосередньовічно-ранньомодерний період. Розкрито роль жінки в українській календарній обрядовості, охарактеризовано жіноче вбрання кінця XIX - початку XX ст., жіночі весільні чини в традиційній обрядовості українців. Значну увагу приділено питанням жіночого начала в народному світогляді, акцентовано на традиційному стереотипі фемінності. Проаналізовано традиційні вірування та уявлення українців про контрацептиви та аборти, соціокультурні аспекти материнства. У побутовому та обрядовому контексті розглянуто стосунки хрещеної матері та хрещеників, чоловіка та дружини. Досліджено питання використання косметики в Галичині на початку XX ст.

Вперше висвітлено народну культуру українців, що оселилися в ХІХ - на початку ХХ ст. в західній Канаді і стали там займатися фермерством. Простежено етапи становлення своєрідної українсько-канадської регіональної субкультури, яка поповнила загально-український культурний фонд такими унікальними явищами, як українське кантрі, іммігрантський гумор, макаронічна говірка half-напів, усні народні оповідання про піонерську добу, новотвори народної пісенності.

Увагу приділено статево-віковій групі дорослих чоловіків. Охарактеризовано чоловіче традиційне вбрання кінця ХІХ - початку ХХ ст. З'ясовано рольові функції чоловіків у родинній і календарній обрядовості. Визначено особливості та висвітлено історію бджільництва, рибальства та мисливства як традиційних чоловічих промислів. Розглянуто профісійні чоловічі об'єднання міщан доіндустріальної епохи.

Обгрунтовано естетичну концепцію людини у творчості Т. Шевченка. Висвітлено педагогічні погляди митця. Вивчено творчість поета у хорватському науково-культурному просторі. Розглянуто постать Т. Шевченка у виховній роботі (на прикладі аналізу конкурсів ім. Т. Шевченка). Визначено роль Кобзаря у формуванні української національної ідеї. Здійснено порівняльний аналіз "Букваря" Т. Шевченка та "Абетки" П. Литвинової-Бартош. Описано громадсько-політичну діяльність митця. Увагу приділено українській народній пісні у творчості Т. Шевченка. Вивчено творчість поета в українській неформальній субкультурі. Проаналізовано поетичну творчість Т. Шевченка в музичному аспекті. Детально розглянуто діяльність вікіпедичної спільноти на початку ХХІ ст. щодо упорядкування, зберігання, оновлення й поширення у світі знань про Т. Шевченка слов'янськими мовами. Визначено роль Т. Шевченка у формуванні національної самосвідомості українців. Вивчено творчість поета у школі засобами проектної методики.

Розкрито особливості вивчення архітектурних термінів за інтерактивним методом "Навчаючи - вчуся" на заняттях з української мови як іноземної чужоземними студентами 1-го курсу. Проаналізовано застосування новітніх технологій у викладанні української фонетики для іноземних студентів. Розглянуто проблемні питання організації навчального процесу з української мови як іноземної. Досліджено темпоральні характеристики українського мовлення. Розкрито особливості викладання української мови китайським студентам на початковому етапі її вивчення. Обгрунтовано концепцію віртуального музею "Український Всесвіт" як навчального ресурсу для українознавчих занять.

Видання надає змогу подивитися на людину в культурі з позицій статево-вікової стратифікації. Зазначено, що в традиційній культурі вік людини визначали не кількістю прожитих років, а фізіологічними функціями та соціальними маркерами. Зібрано дослідження сучасних етнологів, пов'язані з темою дитинства в традиційній культурі. Висвітлено етнографічні традиції XIX ст. і емпірично-еволюційний підхід радянської школи, модний у 1970 - 1980-х рр. структурно-семіотичний науковий стиль московської школи, окремі спроби застосування західних методик. Розглянуто класичні етнографічні праці кінця XIX ст. - початку XX ст., з яких в українській науці починалися дослідження дитячої субкультури.

Видання є першою докладною науковою монографією узагальнювального характеру про історію та культуру сільського населення Бразилії українського походження. Праця написана за польовими матеріалами, зібраними під час двох наукових експедицій, а також за матеріалами місцевої періодики, місіонерської літератури, бразильських публікацій наукового характеру. Хронологічний період - від іммігрантських і піонерських часів (кінець XX ст.) до сучасності. Розглянуто творення культурного ландшафту й облаштування простору. Розкрито культуру виживання та господарювання, організацію простору (поселення, обійстя) та культуру харчування і кулінарний фольклор. Зазначено, що ритм культурного ландшафту поділяється на річний цикл (календар), ініціаційні обряди життєвого циклу (охрещення, перше причастя), життєвий цикл людини (шлюб, весілля), похоронний обряд і вшанування небіжчиків. Антропогенний чинник вміщує в себе здоров'я людини, хвороби та їх лікування, народну релігійність, фольклор, одяг тощо.

Подано інформацію про заснування та розвиток першої в Україні кафедри етнології. Висвітлено науковий шлях професора В. Борисенко. Увагу приділено календарній обрядовості українців у працях В. Борисенко. Описано весільну обрядовість греків Приазов'я, сільське весілля українців Бразилії тощо.

Розглянуто соціокультурну специфіку дивізії. Приділено увагу побутовій культурі дивізійників. Акцентовано на специфіці бойової культури. Розглянуто ритуальні та позаритуальні практики за екстремальних умов: богослужіння, календарну обрядовість, позаритуальні ситуації відпочинкового характеру, військові та патріотичні святкування, поховальну обрядовість.

Подано інформацію про українських дослідників-польовиків від гуманітаріїв (етнологи, етнографи, фольклористи, антропологи) до природничників (біологи, зоологи), проведено порівняння їх дослідницьких "полів" (ленд-арт, дика природа, священики-місіонери, жебраки, морячки, панки, армійський скрапбукінг і дембельська ритуалістика, гарнізонні школи, військові містечка тощо). Розглянуто питання антропології й етнографії науки, сучасні методики дослідження субкультур, особливості контркультури молодіжні субкультури. Увагу приділено повсякденному життю гарнізонних шкіл на українських землях у XVIII ст., методам польових досліджень.